Сьогодні у нас сумний настрій. А коли воно сумне - на нього ідеально укладаються вірші Максима Щербакова. Дуже красиво і дуже пронизливо.
У мріях про теплих морях і живих коралах Минуло твоє дитинство в повітовому Усть-холодриге Моря скасували корали вкрала Клара Все вийшло не так як у фільмі не так як в книзі Ти спиш абияк бо в три зміни працюєш Ковтаючи потім від тиску таблеток пачку А десь димить прозорий суп черепашачий А десь в прибої кораблик паперовий скаче За тонким склом то одна зима то інша Весь світ заступили сиві гори-громади Ти чекаєш що ось-ось злиняють до весни трамваї А чи не злиняють так в общем-то і не треба Всього-то й радості що погортати журнал в якому серед рецептик односкладових на мить промайне неможливий летить хлопчик і острів його далекий і неможливий Миттєво туга з серця йде на спад розсіяного щоб посмішкою змінитися незабаром і в ній розкриються твої молочні зуби Як перли в лагуні синього Неверморя і в цих мріях засипаючи в остигнула ванні з шампунем від випадання з водою прісною Ти ляжеш на дно як замшілий столітній камінь Ти виросла Венді і Пітеру не цікава Він вічно про летить гостровуха зеленоокий Летить просто так не для форсу і не за гроші Як сон перейшов під ранок в швидку фазу Як сон про твоє засніженому НеверлендіАвтор: http://mack-seem.livejournal.com/