Є люди, які успішніше, коли крадуть, ніж коли створюють своє. Що особливо вражає, є люди, які примудряються на краденому бути успішніше творців оригіналу.
У кіно це правило діє приблизно в половині випадків, судячи за вибіркою, яку ми зробили.Садко проти Синдбада
Легендарний радянський режисер Птушко в 1952 році зняв фільм про пригоди новгородського купця-мандрівника Садко. У наш час картина була б віднесена до жанру історичного фентезі, але тоді, звичайно, була названа просто казкою. Ясноокий блондин з гуслями під пахвою - так би мовити, рок-зірка допетровських часів - відвідав і дно морське, і жарку Індію, всюди знайшов пригод і видовищ.
Фільм став зоряним не тільки для виконавця головної ролі, маститого радянського актора Сергія Столярова, а й для дружини Олександра Вертинського, спочатку художниці, Лідії Циргвава - пізніше вона остаточно закріпиться в екзотично-фентезійному амплуа, зігравши змовниці Анідаг в "Королівстві Кривих Дзеркал", а поки вона вразила своїм нетутешнім-прекрасним чином, виконуючи роль чарівної жінки-птиці.
Після успішного представлення в Європі картина так прославилася, що американці ... взяли, і переробили (навіть не перезняли) її в фільм "Чарівні пригоди Синдбада". Сценарій для переробки написав юний Френсіс Форд Коппола. Американські підлітки того часу так і не дізналися, що росли на історії героя російських народних сказань.
Два собачих серця
Фільм Володимира Бортка за повістю Михайла Булгакова моментально був розтягнули на цитати, а з приходом інтернету в народ - ще й на меми з ДІФКУ. Багато хто звинувачує його в тому, що він місцями дослівно цитує більш ранню, спільну італійсько-німецьку екранізацію.
У цій версії є свої прихильники і противники. Зрештою, важко щось говорити однозначно, якщо екранізували одна повість. Можливо, місцями сам її дух і слово диктують візуальне рішення?
В цілому, італійську версію дорікають за додавання великої кількості еротичних сцен і нічим не виправданою любовної лінії між Бобикова (так перейменували Шарикова) і Зіною. Російського глядача також вельми шокує те, як італійці бачать домробітницю двадцятих, класичну куховарку з дореволюційних і бабусю-прочанку. Не може не постати питання, чому зберіг собачий нюх Бобиків сплутав юнака з дівчиною і почав до нього чіплятися.
Але і радянська версія не сказати, щоб досконально точна. Так, наприклад, вирізана сцена аборту чотирнадцятирічної дівчинки, коханки одного з омолоджених в сексуальному плані пацієнтів професора Преображенського.
"За жменю доларів" і "Охоронець"
Легенда вестерна від режисера Серджо Леоне є покадровим плагіатом (автор стверджує, втім, що просто адапьаціей) японського фільму "Охоронець". Звичайно, дія з незрозумілою старовинної Японії перенесено в ближчу американської аудиторії епоху підкорення Дикого Заходу. Причина в тому, чому світ не згоден з Леоне і вважає фільм саме полягатиме в тому, що творець оригінальної картини, Акіра Куросава, був ні сном, ні духом, що "Охоронця" десь там адаптують.
Коли вестерн привезли в Японію, Куросава прийшов в чимале здивування і ... послав адвокатів заблокувати можливість показу в самій врожайною для кіно країні - США. В кінцевому підсумку, було укладено якесь таємне угоду, серйозно збагатила пана Куросаву (немає, деталі в інтернеті - фейк, умови угоди ніколи не були оголошені), і фільм вільно пішов збирати зали далі.
"Відставник" і "Заручниця"
Коли глядачі, які встигли подивитися фільм Мопед першим, вказують на майже дослівне повторення сюжету французької картини в "відставників", багато коментаторів в мережі ображаються "Так як ви можете, це ж фільм про російську офіцерської честі". Але, здається, фільмів про російську офіцерську честь і правда було б більше честі, якби вони починалися ні з злодійства. Честь і злодійство взагалі поєднувати не варто. Від цього в світі стає більше другого і менше першого.
"Дванадцять" і "Дванадцять розгніваних чоловіків"
Великий любитель монархії і кріпосного права Микита Михалков дуже дивується, якщо запитати його, чи не натхненний його фільм американським хітом зі схожою назвою. Що в них, вибачте, загального, запитує Михалков, хіба американська картина розповідає нам про суд присяжних над чеченським хлопчиком, якого звинувачують у вбивстві прийомного батька? Звичайно, немає, погодиться будь-хто. Стрічка під назвою "Дванадцять розгніваних чоловіків" розповідає про Пуерторіканського хлопчика, і вбитий ним батько ніяким російським офіцером, звичайно, не був. Що після цього обговорювати?
Толкін і "Кільця Всевладдя"
Останній випадок унікальний: так і тягне сказати, що Пітера Джексона обікрали, але Джексон тоді ще про екранізації Толкіна не замислювався довше пари хвилин, швидше за все. Так що плагіат зробили на ще неіснуюче. Чому не навпаки? Тому що книжка, з якої взяли і переробили сюжет, вже існувала. Мова йде про трилогії про Братство Кільця і російсько-українському фільмі "Кільця Всевладдя".
Сюжет картини такий. Злі цар і цариця викували шість кілець, щоб поневолити сусідні народи ... Далі в цілому ясно, хтось юнак Орест в супроводі хлопчика Василя йде знищувати владу кілець, для чого йому треба кинути на сьому, головне, в чашу з плазмою, куди разом з кільцем впаде і дивна особа на ім'я Босаргун. Ельфів грає народ орлів, а Гендальф - гном. Навіть гномик, ми б сказали.
Автор тексту: Ліліт Мазикін
Ілюстрації: кадри з фільмів