Серед забутих і загублених міст Мангазея займає особливе місце, і не тільки тому, що вона розташовується в Заполяр'ї. Якщо історія створення та стрімкого злету Мангазеи цілком ясна і зрозуміла, то з її падінням і забуттям пов'язана якась таємниця, яку намагаються розгадати історики і археологи.
На березі пустельних хвиль
Береги сибірської річки Таз і сьогодні не можна назвати жвавими - населених пунктів на них мало, а природа вражає своєю незайманістю. А в XVI столітті, коли тут з'явилися помори, ця місцевість і зовсім сприймалася як край світу. У старовинних книгах племена, що живуть на схід від Обі, називали «молгонзеямі»: слово це походить із старовинного комі-зирянского мови і означає «народ околиці». Згодом назва племен перетворилося в назву місцевості: на картах, складених англійцем А.Дженкінсом, вона позначена як «Молгомзея». Пізніше в формі «Мангазея» воно стало назвою міста.
Поморів в ці місця привели справи судноплавні: спершу вони по океану йшли до Ямалу, а потім, перетягнувши свої кораблі по півострову (це називалося «ямальський волок»), виходили на Обскую губу. Вважається, що саме поморами було засновано перше зимовище на річці Таз. Вони ж і розповіли московській владі про нечувані багатства суворого Заполяр'я.
А багатства і справді були великі: мережевий ікла, бивні мамонта, і, головне, хутро. Одна соболина шкурка, куплена у мисливця на березі Таза, обходилася купцеві в 40 копійок; якщо в справу вступав перекупник, за таку шкірку доводилося платити рубль. А на ринках Західної Європи за шкірку соболя можна було отримати близько трьохсот рублів! Не дивно, що держава незабаром побажало накласти свою потужну длань на ці багатства і взяти торгівлю під свій контроль.
«Златокіпящей» Мангазея
До своєї мети - берегів Таза - загону М.Шаховского і Д.Хріпунова довелося пробиватися з боями: напали на них дорогий Селькупська воїни. Майже третина загону впала в битві, лягла в холодну землю чужого краю. Але вибору не було: не своєю волею йшли вони в Заполяр'ї, а за наказом царя Бориса Годунова. Уцілілі в бою дійшли і заклали в 1600 р острог на пустельних досі берегах. Так з'явилася Мангазея.
Перезимували, а там і підмога прийшла з Тобольська і Березова - двісті служивих на чолі з воєводами. Стало ясно: новому місту - бути. І справді, Мангазея розвивалася з незвичайною швидкістю: за пару років виріс великий дерев'яний кремль, з'явилися церкви і будинку. Хоча навіть в період розквіту постійне населення Мангазеи було не так вже й велика - максимум 1200 чоловік, місто вражав впорядкованістю. Жителі Мангазеи хизувалися в шовках і оксамиті, вулиці були вимощені дошками, а вікна найбіднішого будинку були слюдяними - в європейській частині Росії таке було доступно лише найбагатшим. Але, можливо, найдивовижнішим доказом багатства міста є знайдені археологами купи сливових і вишневих кісточок: в 17 в. мангазейцимоглі собі дозволити регулярну доставку в Заполяр'ї свіжих фруктів.
Ще сильніше, ніж багатством, Мангазея дивувала строкатістю вуличного натовпу. Поруч з селькупами і ненцами в малиці походжали багаті іноземні купці в капелюхах з пір'ям, а московська «акающая» мова змішувалася з Архангелогородський говіркою. Вдень і вночі йшла в місті жвава торгівля хутром, що приносила величезні прибутки. Істориками підраховано, що в рік з Мангазеи на захід вивозили до 30 тис. Одних тільки соболиних шкурок, але ж були і песцеві, і куньи, і білячі хутра. За багатство і бурхливу діяльність Мангазею прозвали «златокіпящей».
Загадка зникнення Мангазеи
Торговельне пишність, яке перетворило Мангазею в місто-легенду, тривало дуже недовго - близько сорока років. Ще якийсь час Мангазея животіла в якості форпосту, але в 1672 р гарнізон перевели на Єнісей. І місто зник, пішов в крижану заполярну землю. Лише завдяки зусиллям археологів, що почали тут регулярні розкопки в 1960-х, ми знаємо, що Мангазея- не міф, а реально існуючий місто. Але що з ним трапилося? Чому населення, судячи з результатів розкопок, просто пішло звідти?
Історики висувають як мінімум три версії падіння Мангазеи. Згідно з першою, фатальну роль зіграло те саме держава, яке і започаткувало місто: спершу цар Михайло Романов в 1720 р заборонив плавати по океану в Мангазею, а трохи пізніше, в 1729-м, два новоприбулих воєводи, А.Паліцин і Г. Кокорєв, розсварилися і влаштували в місті громадянську війну в мініатюрі. Місто почало занепадати і поступово згас. Інша версія звинувачує в загибелі Мангазеи пожежа 1642 р дійсно знищила більшу частину міста. А відповідно до третьої версії, всьому виною стало поступове зникнення хутрового звіра внаслідок занадто інтенсивне полювання: немає товару - нічим торгувати, ні з чого жити городянам.
Як було насправді він, ми не знаємо, і навряд чи вишукування археологів коли-небудь дадуть точну відповідь. Очевидно одне: Мангазея - один з перших в світі заполярних міст, і хоча їй не вдалося довго протриматися, її підстава стало важливою віхою в освоєнні природних багатств Сибіру.
Варто сказати, що Росія - дивовижна і багата на пам'ятки країна. Ці 28 фотографій унікальних природних пам'яток варті того, щоб їх побачити, а можливо.